Школа надії

Великий Вчитель зійшов із неба.

Напевно, людям це було треба,

щоби черпати мудрість у нього,

щоби пізнати себе самого.

Він ніс на землю віру й надію,

істини силу і світлу мрію.

Він сіяв зерно, він зводив храми –

дорозі світла відкривав брами.

Промінням щастя храми світились –

життя цікаве в них оселилось.

Крила і серце – ось все, що треба,

лиш би злетіти високо в небо…

Світло надії, світло пізнання,

істини світло, мудрості й знання

у тому храмі живуть і нині –

стелять дорогу кожній людині.

Школою храм цей назвала людина.

І світ дитинства в нім поселила,

і попросила рости і мужніти,

щоб у майбутнє сміло летіти.

Хай же здійсняться всі твої мрії,

храме любові, школо надії.

Нехай Великий і Мудрий Вчитель

схоче у серці твоєму жити.

Схоче із неба до тебе спускатись,

на твою щирість й любов сподіватись.

То ж покажи ти йому свою силу –

мудрою будь і завжди будь щаслива!

Герб і Прапор